Зупиниться і сяде, опустить очі, подивиться, засмученими очима гляне вдалечінь, зведеться і піде далі, поведе за собою…
“У цих місцях ми з хлопцями прийняли бій. Була ніч, точно вже ніхто не скаже що тоді сталося і як воно було. Темнота забрала нас у вічність. Все сталося швидко.”
А ми стояли мовчки. Усі. Навіть ті, про кого б я легко міг сказати, що не замовкають вони ніколи. Нам тоді було по 12. Майже всім. Ми не бачили тієї війни, вона скінчилася ще до нашого народження. Але з самого малечку ми знали про неї все. Жодну сім’ю з нашого містечка вона не оминула. І в свої дванадцять кожен з нас розумів її. Розумів, але відповідей не мав.
“Ми знали, що йдемо на смерть. Але тоді ніхто не залишився. Кожен міг відмовитися. У кожного була причина. Але ми знали, що потрібні там. Крім нас ніхто не міг встигнути.”
Ми знали, що йому було важко. Ніхто довгі роки не міг просити його про це. Ніколи він не повертався у це місце. Вже багато років.
Він дивився на обеліск, спираючись правою рукою на чорну тростину. Його понівечена статура видавала в ньому живого свідка тих подій. Навіть не знаючи його, кожен міг за один погляд зрозуміти що довелося пережити цьому вже немолодому чоловікові.
“Всі тут”
Він називав кожного поіменно, хоч і не міг прочитати дрібно висічених на чорному граніті прізвищ.
“Усі двадцятьдев’ятеро тут. Я мав би бути тридцятим”
Коли їх підрозділ вже мав виходити, в оточенні опинилися кількадесят бійців, яких вони всі добре знали. Вони були єдині, хто міг швидко прорвати кільце. По дорозі вони потрапли у засідку. Сильно покаліченого його єдиного залишили помирати. Але всупереч всьому він вижив. Вижив і тепер він просто робить з нас малих достойне покоління наступників тих, хто не повернувся заради нас. Він може згадати і розповісти нам.
А сам? Сам залишить нас, підійде ближче, зупиниться і сяде; на землю, за яку віддали життя його побратими, опустить очі, очі, які бачили тут смерть, подивиться на тих, кого втратив, засмученими очима гляне в далечінь, зведеться і піде далі, не зважаючи ні на що поведе нас за собою…
