Відвага – табір сильних духом.

Пам’ятаю як зараз.

19 липня 2008 року. 23:00

Наплечника зібрано заздалегідь, все готово. Камуфляж вже на мені, 90-літровий Terra Incognita Trial стоїть в коридорі поруч. Зав’язую китайські берцаки. Почуваюся впевнено, але у грудях стукає досить виразно. “ХУ” – різко видихаю вдягаючи наплечника. Важкий.

Поквапцем виходжу на трамвайну зупинку: хоча мій потяг відправляється з вокзала у Харкові тільки о 1-ій годині ночі вирушаю рано щоб точно встигнути (коли їхатиме останній трамвай – не відомо). На вокзал приїхав ще до півночі, вмощуюся біля спуску в підземний перехід. Треба чекати ще кількох учасників, що також їхатимуть разом зі мною. Нікого не знаю ні в обличчя, ні по-імені – виглядатиму людей з наплечниками.

Хвилин за 30 на іншому кінці зали з’являється дівчинка з рюкзачком, сумкою в руках, в яскравому одязі. Думаю: “Це точно не наша. Куди з таким “спорядженням” на Відвагу?”. Я ж і подумати не міг, що в такому вигляді можна їхати на 10 днів таборування у лісі… Це вже потім виявилося, що Ганці теж не сиділося вдома і вона вирішила шукати пригод на свій маленький наплічник.

Вранці вже в Сумах. Хтось веде нас містом (з Харкова разом зі мною приїхало біля 5 людей) – йдемо на офіс сумського МНК – там збираються всі подібні до нас психи.

(Тут має бути продовження)

Писав дядько Конус – вже досвідчений тараборовик 🙂