Гурби-Антонівці. Висновки по спорядженню.

От і проминули 60 годин моєї першої гри. Власне, я втретє побував на грі “Гурби-Антонівці“, але повоювати довелося вперше. Та мова не про те. Не ставлю собі за мету написати сопливий (чи героїчний) текст “як я пережив три доби і як воював”. Писатиму про спорядження – те, що забезпечує гравцеві ефективне існування протягом трьох діб в максимально некомфортних для міського жителя умовах.

Коли збирався на гру – ставив собі завдання максимально розсунути рамки своєї зони комфорту, тому брав мінімум спорядження з метою дослідити що ще можна викинути. Як виявилося, можна викинути ще багато чого.

Одразу обмовлюся — грав за команду “Диверсанти”, тому є своя специфіка. Якщо звичайні курені могли просто сидіти на місці по кілька годин, то диверси такого собі не дозволяли — постійний рух з відпочинком по 4-5 годин на добу.

Що було зі мною?

Тут і далі оранжевим виділено те, від чого я наступного року відмовлюся.

Речі:

• Рюкзак Milo (30 літрів) + накидка для нього
• Іжевський килимок ISOLON Tourist 8 , укорочений до 160 см. (при моєму зрості 190 см.)
• Стяжка для карімата, використовувалася також як ремінь для штанів.
• Сидушка, зашита в Кордуру Ріп-стоп кольору хакі, щоб не світити рожевим чи жовтим задом у лісі.
• Шкарпетки Lasting XOL – 1 пара.
• Шкарпетки теплі SPORT невідомого походження – 2 пари.
• Термобілизна (якийсь польський NoName, придбаний 5 років тому) – комплект.
• Реглан МНКівський
• Безрукавка тепла на HollowFiber’i
• Камуфляжні штани, кітель
• Арафатка (шемаг)
• Бандана камуфляжна
• Кепка офіцерська камуфляжна
• Гідратор/кемелбек (2 л., реально – 2,6 л.) в чохлі (сампошив)
• Пічка армійська Esbit + 14 таблеток сухого спирту, 8 з яких приїхало назад (виробництво – Харків)
• Кухоль зі складаними ручками Tramp TRC-011 (300 мл.)
• Ложка-вилка Tramp
• Між маленький швейцарський Victorinox
• Компас маленький
• Карта терену (АЗ в скотчі)
• Невеликий Powerbank + кабелі для телефона та смартфона
• Рушник з мікрофібри COCOON Microfiber Towel Ultralight M
• Шматочок мила (бл. 20% стандартного брусочка)
• Туалетний папір в пакеті Zip-lock (2 шт)
• Серветки вологі (2 пачки)
• Ліхтарик Princeton Tec Fuel
• Ремкомплект

• Запальничка BIC з намотаними кількома метрами сірого американського скотчу (Duct Tape).
• Котушка чорних ниток + 2 голки
• 1,5 м. парокорду
• Сірники мисливські + звичайні, запаковані від промокання

До висновків.

1. Взуття. Найголовніше на грі. Грав я в шкіряних кросівках на м’якій підошві, і не жалкую. Берці відпадають для мене перш за все тому, що вони, здебільшого, легкими не бувають. Так, в кросівки пісок засипається, так, в дощ вода заливається – але це фігня, коли ти наскрізь мокрий. А пісок можна і витрушувати. Можна сказати, що пісок впадлу витрушувати, але ця процедура змушує тебе частіше знімати взуття і шкарпетки, тим самим паралельно провітрюючи ноги, що є корисним і приємним.
   Плюс у кросівок є перевага над берцями — в них можна пересуватися ТИХО. Звісно, якщо трохи вміти це робити. Під час нічних переходів дуже злило постійне “ГУП-ГУП” від берців побратимів — дуже демаскує.
2. Водянки. Понатоптував собі багато водянок (9 шт на лівій нозі, 3 на правій), але вони не заважали, бо більшість були на вже набитих місцях. Головне — не думати про них і не проколювати в перший день. Якось напишу розгорнуту статтю про те, як поводитися з водянками в умовах походу.
3. Фініків треба більше, сушених яблук – менше. Брав в об’ємному співвідношенні приблизно 1 частину фініків до 8 частин яблук. Треба приблизно 1 до 2. Можна було б їсти самі фініки, але вони дуже смачні, тому йдуть швидко. Обов’язково треба розбавляти кислими яблуками, які, до того ж, стимулюють виділення слини – допомагають під час сушняку.
   Основним призначенням цього міксу був перекус по дорозі, але під час вилазок їсти то не хотілося, то не було часу. Тому він з’їдався під час сніданку/вечері. На ходу рулять цукерки, якщо починає скаржитися шлунок, або сушить в роті.
4. Арахіс має бути солоний, але не дуже. Якщо купувати вже посолений – треба його добре обтрусити. В міру солоний арахіс дозволяє поповнити запаси солей, які вимиваються з потом, і в той же час не висмоктуватиме з організму вологу. І все ж, багато його їсти не варто.
5. Сало! Сало! Сало! і ще раз САЛО. Сало — джерело жирів, які засвоюються повільно, і є таким-собі довгостроковим запасом енергії. Добре йде разом із сухарями (вуглеводи), які дають швидку енергію. Сало і сухарі утворюють бутерброд. Бутерброд добре запивати гарячим мівіноподібним супчиком. можна вважати що на цій суміші всю гру і прожив. Робив супчик+сало+сухарі на сніданок та вечерю. Це швидко, поживно і смачно. Запивав швидкорозчинним шмурдяком під назвою “МакКофі”. Чай чомусь не пішов.
6. Сухий спирт без спеціальної пічки – марне витрачання грошей та додаткова вага. Лише в спеціальній пічці (армійський Esbit, або аналог) можна на ньому закип’ятити воду.
7. Чому я не брав дощовик? Бо не маю 🙂 Китайський “цильофановий” рожевого або синього кольору — не варіант, це демаскує. Коротше хорошого дощовика я вже давно не можу знайти, тому вибір був очевидний — обійдуся. Вже на грі мені підігнали крутий дощовик під брендом Outventure. Все добре, і матеріал класний (щось типу вінілу), і колір темно-синій, і майже не шелестить, от тільки голова не пролазить у відповідну дірку. Використовував його як тент під час сну і для накривання наплічника.
8. Навіщо обрізав килимок? Коротко: для зменшення ваги і об’єму. Детальніше: давно помітив, що сплю я виключно в позі зародка, тому сенсу в нижній частині килимка мало. От я і обрізав його так, щоб закінчувався він приблизно в зоні колін. Спати я розраховував однозначно взутим і вдягненим (до того ж і без спальника), тому для нижньої частини ніг холодна земля небезпеки не становила б. В крайньому разі можна підкласти рюкзак (на практиці це не знадобилося).
9. Чому я не брав спальник? По-перше тому що він займає багато місця, а я ставив перед собою задачу вкластися у 30-літровий наплічник. До того ж у мене вже є досвід ночівлі при -2°С без спальника, тому хотілося закріпити цей досвід. Вцілому вдалося. Про комфорт важко говорити, але висипався достатньо для відновлення сил. Також прийшло більше розуміння як з’являється конденсат під плівкою, і як з ним обережно поводитися.
10. Гідратор (питна система/кемелбек/camelback) рулить. Я взяв на 2 літри, в який реально можна було влити до 2,5 л. води. Такого об’єму з запасом вистачає на добу, при чому включно з приготуванням супчику (0,3 л.) та чаю (0,3 л.). Вода витрачається дуже економно через те, що доводиться смоктати тоненькою цівочкою, а не заливатися з пляшки. Реально напитися двома-трьома ковтками і не паритися що вода скоро закінчиться.
11. На третій день перед диверсами ставилася задача винести якнайбільше гравців, і знайти прапор. Плюс додався дощ, тому я вирішив на вихід не брати питну систему. Можливо це було помилкою, тому що пити хотілося. Але ж був дощ! А ми в сосновому лісі. Значить пити з калюжі можна! Вода з калюжі цілком придатна до споживання. Тільки варто обирати більш-менш глибокі калюжі для пиття з прозорою водою. Якщо в калюжі лежить опале листя – не варто. Хорошим показником є зелена трава — вона затримає різне сміття, коли будете смоктати з неї вологу. Якщо пити гидко — можна полоскати рот — теж допомагає, але не надовго. Класно, якщо є якась трубочка. Ефект той самий, що і від гідратора — можна напитися значно меншою кількістю води. Також можна збирати вологу з хвої. Це складно і довго, але допоможе якийсь невеликий шматок тканини, з якої воду потім можна вичавити прямо в рота.
12. Кажуть, термошкарпетки — це лише понти і зайва переплата. 3 доби я проходив в тонких термошкарпетках Lasting XOL – і від них не тхнуло. Ну і є суб’єктивне відчуття комфорту. Потім змінив на товсті базарні, які за день перетворилися на купу гною. Наступного разу — лише термошкарпетки, але товсті. Товсті мають великий плюс: вони на додаток до м’якої підошви кросівок, пом’якшують ходу ще більше, і зменшують імовірність виникнення натоптишів на п’ятках. І в них не так відчувається пісок. Ні, в них не жарко.
13. Компас не потрібен. Вірніше, потрібен на стільки рідко, що можна обійтися квартальними стовпчиками. Звісно, якщо вмієш ними користуватися. Втім, якщо зайві 20 грам не заважають — можна взяти щось дуже компактне.
14. Телефон. Не користувався. Зовсім. Але якщо тебе ставлять керівником якоїсь групи або висилають в розвідку — дуже може знадобитися. Рації б’ють не далеко.
15. Накидка на рюкзак потрібна, я б сказав навіть необхідна. АЄОА: вона не рятує. В Лісі якщо лупашить дощ, вологість підлітає до 100% і навіть якщо на наплічник не потрапляють краплі, то від вологи він все одно має всі шанси промокнути до нитки. У мене так і сталося. Наступного разу вкладатиму всередину гермомішок.
16. Запасний (міський чистий) одяг треба запакувати ОКРЕМО, і відкривати цей пакунок лише після завершення гри в сухому місці. Інакше немає ніякого сенсу його взагалі брати.
17. В Іловиці вода прекрасна — можна пити і купатися.
18. Рушник з мікрофібри рулить — можна витертися сто разів і не відчути від цього дискомфорту. Рекомендую рушники австрійської фірми COCOON.
19. Якщо є реглан з капюшоном — шапки, кепки, бандани — це все не потрібне. Особливо рулить МНКівський реглан старого зразка. Кепку краще не брати при будь-яких розкладах. Вона має величезні шанси бути загубленою в першому бою, або вкраденою якимось мудаком в якості трофею (стріляти таких треба).
20. Консерви не брав, бо важкі, і потім треба утилізувати банки, що не завжди можливо.
21. Ліхтарик. Лише налобник. Висітиме на шиї. Так зручніше, і не загубиться в раптовому бою. Іноді користувалися потужними ліхтарями-прожекторами для просвітки лісу, але то більше групове спорядження. Кожному воно не потрібне.

Як я вдягався?

Протягом усієї гри на мені була тонка термофутболка з довгим рукавом. На ніч вдягав і термоштани. Можна було носити і вдень, але камуфляж добре провітрювався, тому потреби в цьому не відчував. Термобілизна дуже допомагає незалежно від погоди — вона відводить зайву вологу, якщо жарко, і зігріває, якщо холодно. Коротше — це просто треба відчути.

Далі на мені був МНКівський реглан (кенгурушка) старого зразка. Штука незамінна. Виготовлений він з порівняно тонкої, але теплої тканини без ворсу, яка добре тягнеться. Також він має капюшон — це найбільший його плюс. Капюшон заміняє шапку, бандану та інші головні убори незалежно від часу доби. І якщо голова немита і жирна — він трохи зменшує дискомфорт 🙂

Постійно носив звичайні базарні камуфляжні штани (український камуфляж, не ховсім бавовна). Плюс військовий кітель (камуфляж, реальна ХБшка). Задоволений. На ніч вдягав між регланом і кітелем дуту безрукавку на холоуфайбері.

Який одяг не треба брати? Не треба брати камуфляж, який шелестить. Навіть якщо він мега-крутий та захищає від дощу. Це демаскує. Дуже! Не треба брати нічого яскравого і світлого — це також повна лажа — демаскує на величезних відстанях.

Так я їздив на Гурби. Чекаю і тебе наступного року. Слідкуй за новинами на http://mnk.org.ua та http://gurby.org.ua

Травень 2014.