Кричати мовчки, але не здаватися

— “Що таке Кохання? Як ти думаєш?” — запитала Вона.

— “Кохання — це Бог” — тихо, але впевнено і з ностальгічною ноткою відповів Він.

— “А що для тебе Бог?” — знову запитала Вона.

— “Для мене Бога не існує” — продовжив Він — “Бог —це спрощена модель Всесвіту, зручна всім. Так само як і Кохання — таке ж спрощення. Люди спрощують цими словами своє життя. Так само як продавець в магазині спрощує 98 копійок до гривні, бо і йому і Вам так зручніше. Коханням люди спрощують стосунки, називають їх високим почуттям, сподіваються на чарівну силу Кохання. Так само, як хтось сподівається на Бога, не маючи наміру щось змінювати у світі, що його оточує.”

— “Не мели дурниць” — сказала Вона, забираючи паперові пакети з його рук.

— “Заходьте ще, ми завжди раді Вам” — вдягнувши на обличчя посмішку вслід сказав Він їй. Але вона залишилася просто чеком в його касовій книзі.

Зупиниться і сяде, опустить очі, подивиться, засмученими очима гляне вдалечінь, зведеться і піде далі, поведе за собою…

“У цих місцях ми з хлопцями прийняли бій. Була ніч, точно вже ніхто не скаже що тоді сталося і як воно було. Темнота забрала нас у вічність. Все сталося швидко.”

А ми стояли мовчки. Усі. Навіть ті, про кого б я легко міг сказати, що не замовкають вони ніколи. Нам тоді було по 12. Майже всім. Ми не бачили тієї війни, вона скінчилася ще до нашого народження. Але з самого малечку ми знали про неї все. Жодну сім’ю з нашого містечка вона не оминула. І в свої дванадцять кожен з нас розумів її. Розумів, але відповідей не мав.

Read the rest of this entry »

Груші

“Ого! Нє!” – кажу майже не приховуючи здивованого незадоволення, – “вони з нами не підуть”. І придумалося ж цьому телепню притягнути з собою стільки упирів…

Зазвичай, коли ми ходимо по груші в колгоспний садок, то оптимальною командою я вважаю трьох людей. В такому складі найефективніше встановлювати комунікацію: коли ти говориш, то тебе мають чути дві пари вух. Якщо ж людей більше, то хтось однозначно починає плужити, недочувати, комусь доводиться переказувати слова іншого або ледь не говорити так голосно як в конус-рупор, бо хтось не чистив вуха і таке інше.

Read the rest of this entry »

Дивні гості

Була така історія. Сиділи ми з хлопцями в колибі після важкого переходу. За 12 годин прибігли втрьох більше 50 кілометрів горами. Змучені вже прийшли в невеличку хатинку, в якій вже вкладалися спати пара туристів. Хлопець з дівчиною приїхали звідкись чи то з Харкова, чи то з Сум погуляти Карпатами. Ми з хлопцями швиденько приготували гарячого супу, налагодили сухарів з салом, повечеряли та й сиділи обговорювали плани на завтра. Аж в двері постукали.

На порозі стояв височенний, закутаний в стару шинель худорлезний дядько. З широчезним шкіряним капелюхом на голові він видавався схожим на гриба, якого зігнали з місця ще восени, і гнали горами аж до цього лютневого вечора. Під пахвою він тримав маленьку руду лисицю, яка з цікавістю розглядала нас п’ятьох маленькими чорними оченятами та намагалася вловити запах курятини з нашої нехитрої вечірньої юшки.

— “Доброго вечора” — привітався він голосом, який, судячи з сухого хрипу, що супроводжував ці два слова, давно вже ні до кого не обзивався – “Знайдеться місце для двох вільних мандрівників?”. Він втомлено посміхнувся і ступив крок в нагріте старою грубкою повітря. Двері зачинилися.

Швидкий гарячий чай він жадібно ковтнув ніби той і не мав обпекти горло. Швидко вклався поруч з грубкою, накрився шинеллю і більше не говорив. Лисиця тихо зайняла своє місце поруч.

На ранок ми вже не побачили пізнього гостя, не було й ніяких слідів, що він існував та ділив з нами вузеньку лежанку коло стіни. Ніхто з нас п’ятьох і не чув як той зник.

Кажуть, в горах трапляються дивні речі, але раз ми всі живі і здорові, може то і на щастя.

6 березня 2016 р.
О.О.

Спорядження для зимових Карпат

За результатами новорічного походу на Петрос і Говерлу, вирішив скласти список споряги, яка підійде для наступного подібного походу в -20°C.
Читати далі…

Новий рік 2016. Лісоблуди на виїзді. Петрос-Говерла

Лісоблудство. Випуск №6. Грудень 2015

Лісоблудство на Полтавщині №5. Лісові шланги (24.08.2015)

ПВД під Коломак (Харківщина, 07-08.11.2015)

Коротеньке відео про похід вихідного дня (ПВД) в околиці Коломака (Харківська область). Коломацьке городище, вузько(широко)колійка, бобри, та багато іншого. Ходили разом з “Мандруймо Полтавщиною” та TopRope.com.ua

Як асфальтувалася вулиця Генерала Духова у Полтаві

27 травня 2015 року на своєму Фейсбуці я слізно попросив лайкнути пост. Умова була така: якщо пост набирає 78 лайків, я роблю так, щоб вулицю Генерала Духова у Полтаві відремонтували. Станом на 3 червня необхідної кількості лайків було досягнуто.

Що було далі?…

←Older